Холодно, похмуро й сирість.
Весна на осінь схожа,
Сонце за хмарами ховає щирість.
Мороз не покида нічного ложа.
Розкиса земля квашнею,
Безсилі никнуть трави,
І вітер силою злою
Закляклі шарпає дубрави.
Безсилі зими потуги,
Марна передсмертна лють.
Весни вже поряд слуги,
Землю ще несміло капельками б"ють.
Бадьоріше крила розправля
Зацькований снігами птах.
Шляхи сік в крону пробива,
Не зупиня заледеніння страх.
Скоріше крокуй весна,
Розкинься шовковой травою,
Водичку розігрій до дна,
Похмуру сірість прогони лозою.
Зелений покриє все саван,
Квітковий розмай запалає.
і замайорить ситцевий сарафан,
Що стан стрункий жіночий обіймає.
Засліплять спраглі очі
Плечі білі непокриті
і ніженьки оголені дівочі
Сполохають думки несамовиті.
Серце шаленно затріпоче,
Тіло напругою скується,
І кров гаряча заклекоче
Та з уст кохання слово розіллється.
Жду весну
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113032311719
Свидетельство о публикации №113032311719
Рецензии