Розумiю друзiв...
рідних і знайомих.
Розумію вітру
весняного подих.
Розумію завше
біль чужої втрати,
Сум тужливий вікон
забутої хати,
І чому радіє
лугова стежина,
І чому, як вічність,
тягнеться хвилина...
Розумію небо,
розумію квіти...
Чом себе так важко,
часом, зрозуміти?!
Свидетельство о публикации №113032101566