Я згадаю тебе сьогодні лише такою:
З пляшкою віскі, з усміхом на вустах.
Все, що ти писала мені у своїх листах,
У серці важкою відгукується журбою.
Де ти тепер? В пекельнім якім барі
(Або у небеснім?) співаєш інтимний джаз?..
Вчора зустріла друга твого якраз,
Він досі не може грати на бас-гітарі.
Минуло півроку. (Як швидко спливає час!)
Твій голос по радіо, інколи – по ТБ.
Я знаю, ти зараз видала би: «Not bad!»
І підморгнула б до раптом змарнілих нас…
Дивлюсь на світлину і хочеться закричати.
Хлопчача сорочка, витерті сині джинси –
Такою тобі віднині для нас і жити,
Бо про зворотне не каже ніхто… Не варто.
Ти ж так не любила плакати і тужити.
16-21 березня 2013
Я згадаю тебе сьогоднi лише такою...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113032112404
Свидетельство о публикации №113032112404
Рецензии