Не зачіпайте інтровертів,
У них і так усе болить.
Вони самотні, бо відверті,
І ця відвертість – моноліт.
Про них ще кажуть, що закриті.
Насправді ж, зовсім навпаки.
Розчахнуті! А з тим – розбиті,
Життям забуті навіки.
Вони надтонко відчувають,
Тому надщиро віддають.
А світ плаский до небокраю,
Слизький, огидний, наче спрут…
Не зачіпайте інтровертів,
Коли не маєте снаги,
Щоб їм, коханим злою Смертю,
Надію дати, не борги
За вашу теплоту та спокій,
Бо їм не витримати зрад.
Вони – колодязі глибокі,
В яких й опівдні – зорепад.
19 березня 2013
Не зачiпайте iнтровертiв...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113032000626
Свидетельство о публикации №113032000626
Рецензии