Зимна ки вська весна

Ти завітав до Києва якраз в той час,
Коли зима зустрілася з весною.
Дзвін Лаври пробудив кохання враз,
Що приспане було розлук журбою.

Воно, стрімке і чисте, ніби первоцвіт,
З промерзлої душі прорвалось в небо!
Зима вкривала снігом цілий світ,
І заморозити хотіла тебе.

Душа моя надією цвіла,
Скидаючи своє зимове рабство.
Їй бракувало лиш твого тепла,
Щоби весна утвердилась на царство.

Той переможний пишний хід весни
Нам сповіщали птахи переспівом,
Над схилами Дніпровими
Де ми ходили вперше разом сміло,

Не боячись, що прийде час, коли
Роз’їхатись нам випаде з тобою.
Карпати кличуть…Мало не до бою!
А я залишусь в Києві з весною в душі і в серці

І з бажанням ніжно
Торкнутись пальцями чола і брів,
Обіймів, поцілунків, теплих слів,
Що звеселяють душу втішно.

Хай твої руки захистять мене.
З довірою земляцького єднання
Прилину до твоїх грудей,
Щоб серця зов почути на прощання.

Уклінно дякую, мій друже, за порив,
Що я відчула, стрітившись з тобою.
Ти від’їжджав із Києва тоді,
Коли весна прощалася з зимою.


Київ, 19 березня 2013р.