Ні,не затверділим гнітом
як ніби то палили відьм
Твоя ця "честь"
доторкану хвилину обіймає
Яка не коштує ні мідного гроша
І ти додолу хилиш всі думки,
які щосили промайнули:
"та ні,знедолена моя,тебе я не покину,
які хоча б недолі нас з дороги не звернули"
Брехав не сміючись,
хіба у думці цій своїй не щирій,
мене до себе пригортав,
та більше й більше обіймав
Забудьте!так марить думка нас про щирий люд,
який продав би нас на суд
Ні щирості краплини не існує
в світі тім,де все вирішують
грошима та брехнею,
навіщо примножати,якщо рахують це дурнею
Та не спинився вже ніхто,
й не спиниться ніколи тут
Бо це не світ в якому цінять правду й труд.
марить думка
© Copyright: Юля Ковба, 2013
Свидетельство о публикации №113032011520
Свидетельство о публикации №113032011520
Рецензии