Стою дивлюсь на небо зоряне,
Луна велика надімною
Не можу я збагнути долі.
Чому блукаю десь в пітьмі.
Передімною світ великий,
Людина- частка лиш мала,
І я мала частина світу,
Як в синім морі кораблі.
Куди закине мене доля?
Не знаю я і не збагну.
Але з упевненістю знаю,
що долю я свою знайду.
Хай кажуть що я не такий,
що вам я не подобаюсь нітрохи.
Але ви спробуйте самі,
Так жити як я сам живу.
Ви зрозумієте колись,
І вийду я на світло,
Мені вас буде дуже жаль,
За вас мені не буде гірко.
Лише тому, що люди ми,
Не розуміємо природи,
І як сказати людям це,
Як донести народу?
***
© Copyright: Артур Константинов-Винницкий, 2013
Свидетельство о публикации №113031908553
Свидетельство о публикации №113031908553
Рецензии