Contra spem spero!

 Без надії - сподіваюсь

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
 То ж тепера весна золота!
 Чи то так у жалю, в голосінні
 Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Жити хочу! Геть, думи сумні!

 Я на вбогім сумнім перелозі
 Буду сіять барвисті квітки,
 Буду сіять квітки на морозі,
 Буду лить на них сльози гіркі.

 І від сліз тих гарячих розтане
 Та кора льодовая, міцна,
 Може, квіти зійдуть - і настане
 Ще й для мене весела весна.

 Я на гору круту крем'яную
 Буду камінь важкий підіймать
 І, несучи вагу ту страшную,
 Буду пісню веселу співать. *

В довгу, темную нічку невидну
 Не стулю ні на хвильку очей -
 Все шукатиму зірку провідну,
 Ясну владарку темних ночей. **
 Так! я буду крізь сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Буду жити! Геть, думи сумні!


Автор  Леся Українка