Тиша кричить зорями в небi,
Дивиться в небо тисячi лiт,
Людям завжди жити тут треба,
Землю з собою брати в полiт.
Крик, що завмер, тишею зветься,
Погляд вiками в небо нас зве,
Небо ж нiяк не вiдгукнеться,
Розум не змiг явити себе.
Може це ми крикнуть не можем,
Може летим вiд всiх вiддаля,
Певно ніхто не допоможе,
Розум це тiльки наша Земля.
Свiтло бринить в струнах бажання,
Дивимось в небо тисячi лiт,
Хочем пізнать через вагання
Розум і Всесвіт, їхнiй полiт.
08.06.97
Небо зве
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113031901877
Свидетельство о публикации №113031901877
Рецензии
