Про минуле

Так як є  завжди не буде,
Мудро кажуть у народi,
Бо життя мiняють люди,
Особливо на свободi.

Але є такі ще  люди
Не бажаючі нового,
Агiтують  всiх усюди,
Щоб вернутись до старого.               

Ми старе запам`ятали,
Знаєм  що тоді робили
Як боки усiм нам`яли,
Як тягли останнi жили.

Як селян в колгосп загнали,
Безкоштовно  в них  робили,
I тортур яких зазнали,
I як голодом морили.

Пам`ятаєм  як чекісти,
Всіх стрiляли та душили,
Не давали пити й їсти,
Жить в комуні  нас учили.

Як вiд мови відучили,
Що була нам  ненька рiдна,
I вже майже приучили-
Ми рiдня їм, але бiдна.

У мiстах тоді  раділи,
Що ковбаси так дешевi,
Правду  слухать не хотiли,
Як живуть в селi мiсцеві.

Можем ще  згадать чимало,
Ми нічого не забули
З того, що на вік пропало,
Ми не плачем  за минулим.

То ж не будемо просити,
Щоб старе до нас вернулось,
Сьогоденням  будем жити,
Щастя щоб до нас всміхнулось,
15.05.97