Чому, на серці дуже важко,
Чому, воно завжди болить?
Хвилини смутку, мліють тяжко,
В душі лиш морок майорить.
Повір, як хочеться сказати,
Що в серці є жага й любов.
Мені, так хочеться кричати,
Ти не тікай від мене знов.
Чому ж ти завжди утікаєш,
Говориш, Боже ти прости?
Кохання є його ти маєш,
Шепочеш тихо, відпусти…
Один я в цьому цілім світі,
І ти для мене лиш, одна.
Кого я буду так любити,
Якщо ти лишишся сама.
Дарма, що ти не розумієш,
Що квітка ти життя моя.
Мені ти дійсно не повіриш,
Коли підеш, піду і я!
Я не забуду, як ми разом,
Клялись, про вірність назавжди!
Ти все ж сказала, як наказом,
Мене, ти краще відпусти.
Я не хотів в той час і жити,
Хоч зараз, теж я не живу.
Не знаю, що мені робити,
Я втратив все і всю красу.
И хто придумав - це кохання,
Мабуть він сам колись кохав.
Чому ж воно завжди зітхання,
Чому ж я низько, низько пав…
Як хочеться
© Copyright: Габелко Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113031808964
Свидетельство о публикации №113031808964
Рецензии