Знов

Ціную. Як ніколи ціную осміх,
І не як раніше. Не в поспіх.

Цілую. Смачно і так завзято.
Бо кохати  - це справжнє свято.

Солод з очей моїх карих блище.
Бо він поруч зі мною. Ближче.

Стрімко минають ночі,
Яскравіші і навіть жіночі.

Знов обгорнута насолодой,
Наче ковдрой, чи може згодой,
Та насичена теплой вродой.

Посміхнусь, повернусь до ліжка,
Обережно тихенько, з затишка,
Як та юркая, начебто мишка,
Ось блиснула оголена ніжка.

Чутно шепіт коханой людини,
В такі рані ранкові години,
Вимальовує щастя картини.
17.03.13
 


Рецензии