Змагайся!

Несправедлива річ наше життя,
коли від інших відрізнилась ти.
Ох це жахливе найгіркіше почуття
палючої, сліпої темноти.

Як народилася - усе ридало місто,
дізнався кожен: "дівчинка сліпа"
Пробачте, мамо, я ж бо ненавмисне..
Проте у дівчинки з*явилася мета.

Я зрозуміла, що важка ціна,
коли почула скільки сліз пролито.
Та з часом не лишилося навіть шва -
Господь почув мої тяжкі молитви.

Все починалося на власний острах.
Спочатку бій, потім війна -  повстання.
У чотирнадцять стала вмить дорослою!
І вирішила: "ця біда - остання"

Миттєво зникнули всі комплекси незрячі
і у минулому лишилось, що було.
Знов народилося на світ дівча! Неначе,
ті комплекси забрали усе зло.

Тепер кажу я впевнено: "Коштовне -
не те, що бережеться під ключем!
Життя - ось що насправді неповторне!
Батьки, обійми і тверде плече!

Ні, не будуй собі з проблем гробницю -
Не допоможе тут ніяка самота!
Шепчу на вушко дивну таємницю:
усе дрібниця, якщо є МЕТА!

Не рви в істериках тремтячі сухожилля!
Шукай в собі і силу, і відвагу!
Ні, це не тупість і не божевілля.
Лише в тобі лежить твоя наснага.

Ти - непокірне! Ти - єдиний в світі!
Ти - найщиріше!Ти - найважливіше!
Ти - сильний вітер! Ти - причина жити!
Ти - найтепліше і найяскравіше!
Ти - перли юності! Ти - мудрість всього світу!
Ти - виклик для обмежень! Ти - війна!
Тебе ніхто не в змозі зупинити!
Ти - денне світло і нічна пітьма.

Тут можна втиснути мільйони слів
і написати, скільки сліз пролито.
Але в  житті немає других номерів:
Ми самі ділимо на лайнер і корито!

Кожна проблема - виклик і повстання!
І цим свій вірш я закінчити мушу .
Залишу вам лише одне прохання:
Змагайся! Не спотворюй свою душу!