Ти забираєш мою силу:
Твоє призначення таке.
Ти зваблюєш завжди уміло,
Твоя краса – вино п’янке.
А я не можу не коритись,
Хоч знаю, що мене це вб’є.
Лиш не скорившись можу жити,
У тому звільнення моє.
Та знов корюсь, знов помираю:
Моє призначення таке.
Я вроду скрізь твою шукаю –
Вона ж у прірву заведе.
Це вічно мусимо ділити.
З тобою нам обом життя
Дає можливість знов п’яніти!
Нестямно і до забуття!
Березень 2013
Едине
© Copyright: Олег Вербовий, 2013
Свидетельство о публикации №113031707189
Свидетельство о публикации №113031707189
Рецензии