Мы - горсточка потерянных людей. перевод на украин

Мы - горсточка потерянных людей. (Евгений Блажеевский, http://www.port-folio.org/2004/part840.htm)

А. Васильеву



Мы - горсточка потерянных людей.

Мы затерялись на задворках сада

И веселимся с легкостью детей -

Любителей конфет и лимонада.

Мы понимаем: кончилась пора

Надежд о славе и тоски по близким,

И будущее наше во вчера

Сошло-ушло тихонько, по-английски.

Мы понимаем: кончилась пора

Надежд о славе и тоски по близким,

И будущее наше во вчера

Сошло-ушло тихонько, по-английски.

Еще мы понимаем, что трава

В саду свежа всего лишь четверть года,

Что, может быть, единственно права

Похмельная, но мудрая свобода.

Свобода жить без мелочных забот,

Свобода жить душою и глазами,

Свобода жить без пятниц и суббот,

Свобода жить как пожелаем сами.

Мы в пене сада на траве лежим,

Портвейн - в бутылке, как письмо - в бутылке.

Читай и пей! И пусть чужой режим

Не дышит в наши чистые затылки.


Как хорошо, уставясь в пустоту,

Лежать в траве среди металлолома

И понимать простую красоту

За гранью боли, за чертой надлома.

Как здорово, друзья, что мы живем

И затерялись на задворках сада!..

Ты стань жуком, я стану муравьем

И лучшей доли, кажется, не надо.


*** (вільний переклад П.Голубкова)


Ми – просто жменька втрачених людей.

Ми загубились на задвірках саду

І веселимось з легкістю дітей -

Любителів цукерок й лимонаду.




Ми розуміємо: скінчилася пора

Надій про славу, туги по близьких всіх,

І вже майбутнє наше під вчорА

Зійшло-пішло тихенько, по-англійськи.


А ще ми розуміємо: трава

Свіжа в саду чверть року лиш всього-то,

Єдино, може бути, що права

Похмільна, але мудра вже свобода.


Свобода жити без дрібних турбот,

Жити душею тільки і очима,

Жити без ятниць зовсім і субот,

Як жити побажаємо самі ми.


Ми в піні саду на траві лежим,

Як лист у пляшці – є портвейн добрячий.

Читай і пий! Нехай чужий режим

Не дихає в потилиці вже наші.


Як добре, втупившись у пустоту,

В траві лежати, у  металобрухті

І розуміти цю красу просту

Поза межею болю, злоби й люті.


Як гарно, друзі, що ми живемо

І загубилися в саду десь, просто неба! ..

Мурахами, жуками станемо

Здається, долі кращої й не треба.