Щеміло серце в грудях у Отця:
Загублена блукає Його донька...
Злітає зорепадом у серця
Його прохання: „Навернись до Сонця.
Я – Сонечко твоє в земній пітьмі,
Краплина, що на квітках осідаю.
Хай спів пташок нагадує тобі,
Що за пташками теж Я наглядаю.
Складала пісні до моїх творінь,
Наснагу від природи мала,
Ласкаючись до зоряних „ богинь”,
На Мене ти уваги не звертала.
Співала пісні зорям золотим,
Кохання, розкидаючи у простір...
Свята, святами – та хто поруч – тим
Даруй безмежне почуття любові.
Переливаєш душу у слова,
Розтринькуючи людям ніжність серця.
Мені подяка за усі свята
Так мало до Моїх світів несеться.
Я – Рівновага, Я – Любов, Я – Бог,
Терплячий до людей,
Не забувай, що кожен хибний крок
Нестерпним болем серце затискає.
Щемiло серце в грудях у Отця
© Copyright: София Родникова, 2013
Свидетельство о публикации №113031701369
Свидетельство о публикации №113031701369
Рецензии