Душа у злиднях поперек лежала

Душа у злиднях поперек лежала
І багатіла неміччю душі,
Направив лезо гострого кинджала
У спину жінки, котру залишив.

Блукав блудливо і скупляв дарунком
Людей, які б співали реферамб,
Лестиво жінкам з кожним поцілунком
Брехливі обіцянки роздавав.

Складав в колекцію свого горема
Жінок, яких в оману заводив,
Брехав безглуздо, іноді даремно
І з усіма блудив, блудив, блудив...

І не бажав збагнути, що розплата
За кожен крок, за вчинки і слова
Всім розмаїттям буде так багата,
Не здасться мало за гріхів діла.

Останній час, його лишилось мало
І дзвонять знову дзвони у церквах,
Гріхом людське обличчя так зламало:
Без світла, без надії, у пітьмах.

Дзвонять по душах голосно, призивно:
Прокиньтесь мертві, к світлу підійдіть,
Любов Господня поки позитивно
Вас кличе знову, всі до Нього йдіть.

Прокиньтесь, поки не по вас так дзвонять,
І є ще шанси шлях свій розрівняти...
Його кохання вмерти не дозволить
І буде Бог всі пагорби зрізати.

Це боляче, нестерпно, неминуче...
І дяка Богу, що в нас час ще є...
Суддя і Батько і як Бог Рішучий
Час для виправлень нам усім дає.
                19.11.2005 р.