Помирає день і знову ніч
Накриває простирадлом світ.
І думки, з якими віч-на-віч,
Заганяють у холодний піт...
Місто засинає у пітьмі
І очима стомлених аптек
Споглядає, як в твоїй душі
Гаснуть ясні промені комет...
Взявши хутко за руку тебе,
В чорні неосяжнії світи,
Твій Морфей ізнов тебе веде,
І за ним ізнов прямуєш ти...
По дорозі мороку й пустель,
Іноді тамуючи жагу,
Долаючи вогонь і твЕрді стель,
Вертаючи життю його вагу...
Й п’єш оте життя, немов з долонь.
Досхочу, і більше не кортить.
І вщухає у очах вогонь,
А з вогнем разом вщухаєш ти...
© Паша Броський
I знову нiч
© Copyright: Паша Броский, 2013
Свидетельство о публикации №113031710737
Свидетельство о публикации №113031710737
Рецензии
Давно вже Вас читаю,
пишете неймовірно)
надихаюче)
і точно)
Лева Августова 02.04.2013 21:13 • Заявить о нарушении
пишете неймовірно)
надихаюче)
і точно)
Лева Августова 02.04.2013 21:13 • Заявить о нарушении