Ми крапка та кома,
Ця казка знайома,
Я буду любити, мене не спинити.
А потім знов
Втома, така невагома,
До болю відома, тобою я хвора.
Поставиш питання, коли буду вдома,
Кохання, ти кажеш, нема без вагання,
А я чую лиш подих йОго вмирання.
Одне лиш зітхання, одне сподівання,
Не чути з цих уст слова розтавання.
КрапкаКома
© Copyright: Дарья Кудра, 2013
Свидетельство о публикации №113031710495
Свидетельство о публикации №113031710495
Рецензии