Спогад-сум
Заснувало білий світ павутиння.
Від згорілих почуттів – порох-попіл.
І вгніздився у житті горе-спокій.
Я згортаю давні дні у сувої.
Заблукали у весні ми обоє.
Що чека насамкінець: крапка, кома?
Зводить спокій нанівець втома. Втома…
Свидетельство о публикации №113031710237