Спогад-сум

Спогад-сум минулих літ – чорно-синє.
Заснувало білий світ павутиння.
Від згорілих почуттів – порох-попіл.
І вгніздився у житті горе-спокій.
Я згортаю давні дні у сувої.
Заблукали у весні ми обоє.
Що чека насамкінець:  крапка, кома?
Зводить спокій нанівець втома. Втома…


Рецензии