і не хочу я правди бачити -
порожнистий скелет у темряві.
я нічого не хочу бачити,
окрім цих ілюзорних див,
що нічого не мають значити.
я це чую двохстами тембрами.
та на мене їх не настачитись -
я давно не сприймаю слів.
я твої помічаю погляди -
ти крокуєш в похмурих райдугах.
я крокую під градом поглядів -
чи лиш хочу вважати так.
я страждаю нелюдським голодом
за очима, такими владними,
що шукають мене без прогляду.
а у правди жахливий смак.
так по казці пишу щовечора.
і натхнення, як кров, між пальцями.
так по казці, і ніч за вечором...
як закінчаться - я помру.
моє серце, як піч, розпечене,
та рукописи вже не спаляться.
хай ніхто не чекає зречення:
я цей дим не пущу із рук.
солодкий дим
© Copyright: Долька Полыневая, 2013
Свидетельство о публикации №113031601475
Свидетельство о публикации №113031601475
Рецензии