Вчера и сегодня Из Веточки Вишни

      Перевод с украинского:
      http://www.stihi.ru/2013/03/06/4948

Вчера дожди. Сегодня – вой метели.
Шершавых луж замёрзшие уста.
И облаками небосвод побелен,
и в воздухе снежинок суета.
На площадях понурых рыхлый снег,
и тысячи следов, и взгляд твой следом –
благословение, мой оберег,
и вспышка яркой памяти – ответом.
Быльё, грядущее. Бег дней, ночей.
Огонь и грусть угаснувших свечей.

Вот и стих, что в душе, ненаписанный, плачет.
В доме пусто, лишь ветер коснулся гардин.
И учитель-будильник всерьёз озадачен
убедить: не грусти, в мире ты не один.
Просветлеет душа, улетят все печали.
Вечер - яркой полоской заката, тот миг…
Чей-то взгляд из зимы – в тихой осени дали…
Даже стих отболел, как потерянный лик.

                7.03.13

  автор Веточка Вишни
"Учора i сьогоднi"

Дощі учора, нині - заметілі,
калюж пошерхлі неживі уста,
хмаринок в небі простирадла білі,
сніжинок у повітрі суєта...
І площ понурих сум, і рихлий сніг,
і тисячі слідів і вслід - твій погляд...
Благословення тихе,  оберіг,
яскравий спалах і найкращий спогад.
Минуле і майбутнє, день і ніч
і полум'я  і сум погаслих свіч.

&&&

...а в душі плачуть ще ненаписані вірші,
в домі пусто, лиш вітер торкає гардин,
та годинник поважний повчає неспішно:
 - не сумуй, бо ти в світі таки не один...
відболить ця печаль і забудеться зовсім
вечір, заходу смужка рожева й ця мить,
і чийсь погляд палкий із зими в тиху осінь,
навіть вірш ненаписаний цей  відболить...