Розпачливо розвожу руки
I не вгамую остраху в собi...
Сьогоднішньої болiсної туги
Нiзащо я не покажу тобi.
В смiшливий вогник зодягнула
Журливу тугу, що бринить в очах,
Та тiльки твоя постать промайнула,
Як впав сльозами невимовний жах .
Та не можливо враз забути
Несхожi з усiма твої думки...
Що коїться на серцi — не збагнути...
А зрозумiєш — пробiжать роки .
Проклала помiж нами кладку —
Я так бажала радощiв тобi.
Не хочу залишати лиху згадку,
Частиночку не покажу журби .
Наш спiльний Друг в життi поможе,
Мiж нами стежка через Нього йде,
Та хоч i дух мiй трошечки знеможе
Я вiдчуваю : " Вiн в журбi веде ."
1980.01.31.
Розпачливо розвожу руки
© Copyright: София Родникова, 2013
Свидетельство о публикации №113031501531
Свидетельство о публикации №113031501531
Рецензии