А сніг все падав і летів,
вкривав собою ніжні землі.
І навіть січень не зумів,
зробити з сніга вічні скелі.
А вчора ніби-то весна,
і тепло було, сонцем пахло.
Сьгодні моби вже сама,
природа стала лютим птахом.
І вітер віяв як ніколи,
здіймався швидше літака.
А всюди ніби грудки солі,
сьгодні ніби-то зима.
Природа вийшла з свого кола,
забула правила усі.
На все , як кажуть Божа воля,
як змінюватиметься світ.
Тепла нам дали лиж на хвилю,
а потім снігом обмели.
Я вже не хочу кляту зиму,
відайте нам краплю весни.
І темно стало ...
Все погасло.
Зашелестів у горах дуб,
природа мала свою казку.
Таку , що відберало дух.
Зима на довго загуляла,
весну відправила в декрет.
І якби люди не чекали,
коли прийде вона секрет.
Природа має свої плани,
чи то сніжити чи мести.
Зима лиш тільки роздерає рани,
які під Новий рік були...
Неоч куванно
© Copyright: Старлинг Марианна, 2013
Свидетельство о публикации №113031501519
Свидетельство о публикации №113031501519
Рецензии