Помирають нездiйсненi мрii
Гасять спересердя любi друзi,
А я ще досi не гублю надiї
Занадто вiрю, хоч сьогоднi в тузi.
В полонi мрiй i виплеканих дум,
Стуливши вiки геть жену я смуток,
...Надворi сивий дощ
i невимовний сум...
Але не мають у душi моїй притулку.
1977.07.14
Свидетельство о публикации №113031501518