Колосилось жито, червонiли маки,
Небо голубiло в вишинi,
А твої журливi оченята
Здавалися волошками менi.
Це дарма, що колiр мають iнший,
Бо ввiбрати хочуть цiлий свiт.
Я не дарував нiколи вiршiв
Та прийми волошок цвiт.
В серцi квiтку збережи назавжди,
Хай вона нагадує тобi
Про прогулянки в алеях паркiв
I розмови в тi щасливi днi.
1978.02.04.
Незабутнiм волошковим очам
© Copyright: София Родникова, 2013
Свидетельство о публикации №113031501512
Свидетельство о публикации №113031501512
Рецензии