Замерзла я вiд дотику образи ,
Застигли краплi не пролитих слiз,
Зробилися бурульками одразу
I в саме серце сум пролiз .
З весною кучугури осiдали,
Вiд подиху тепла темнiшав снiг
I чуйно друзям серце озивалось,
Бо вже прийшло тепло й на мiй порiг .
I ось дива : вiдтаяли вiд сонця
Краплини стриманих узимку слiз
...I гучно стукав дощ в шибки вiконця,
Вiтали гiлочки струнких берiз .
Щасти тобi в дорозi, непохитна,
I посмiхайся, не губись в журбi,
I хоч прол`ються сльози непомiтно,
Однак ти, не журись в життi
1978.03.10.
Замерзла я вiд дотику образи
© Copyright: София Родникова, 2013
Свидетельство о публикации №113031501490
Свидетельство о публикации №113031501490
Рецензии