Зачарую

А за вікном знову сніг,
це так дивно на весну.
І холод в душу знов проліз,
спасіння мабуть не знайду.
Знову ранок порожній,
черпатеме мене до дна.
І сердце кожен раз самотнє,
кричатиме твоє імя.
Поміж усміхнених облич,
і карнавального містечка.
Ти не зумів мене знайти,
до мене снігом вкрилась стежка.

В ночі палали ясно зорі,
і вітер тихо так гуляв.
Я буду битися до крові,
за щастя , що ти дарував.
За те , що було..хай не довго
але запало в глиб душі.
Зверну я всі можливі гори,
щоби  кохання віднайти.
І запалають ясно зорі,
і вітер здійметься у бій.
Тебе  знайду я навіть в морі,
ти заховатися не смій.
Я зачарую всю  природу,
підкорю воду  і вогонь.
Моя душа така холодна
що не біжить по жилам кров.

Я стану шелестом трави,
щоби шуміти тихо-тихо.
Щоби ти краплями роси,
дозвідався про моє лихо.
Я стану полумям вогню,
і запалаю так , як сонце.
Щоби відчувши теплоту,
ти заглянув в моє віконце.
Я стану зіркою яка
палатиме у небі ясно.
А потім просто так помру
останій раз впаду... й погасну.