Не в селI не кохаюсь, нI в мIстI

Вільний переклад – адаптація
С. Есенин
 «Нет любви ни к деревне, ни к городу»

Не в селі не кохаюсь, ні в місті,
Де ж кохання своє розгубив?
Я з бродячого ліплений тіста,
Моє щастя блукати між нив.

Призабуду поеми та книги,
Одягну туристичний рюкзак,
Щоб в полях, місяць маревом тихим,
Показав до просвітлення шлях.

Буду їсти часник і цибулю,
І турбуючи неба вогні,
Спотикнусь, та наб’ю нові гулі,
На своєму, дурному, чолі.

І удачу шукати не буду,
В діамантах та грудах грошей,
Вільний вітер вдихнути би в груди,
І відчути чарівність ночей.

 
Текст оригіналу

Нет любви ни к деревне, ни к городу,
 Как же смог я ее донести?
Брошу все. Отпущу себе бороду
 И бродягой пойду по Руси.

 Позабуду поэмы и книги,
Перекину за плечи суму,
 Оттого что в полях забулдыге
 Ветер больше поет, чем кому.

 Провоняю я редькой и луком
 И, тревожа вечернюю гладь,
 Буду громко сморкаться в руку
 И во всем дурака валять.

 И не нужно мне лучшей удачи,
Лишь забыться и слушать пургу,
 Оттого что без этих чудачеств
 Я прожить на земле не могу