Я вновь повстречался с Надеждой перевод на украинс
Я вновь повстречался с надеждой - приятная встреча.
Она проживает все там же - то я был далече.
Все то же на ней из поплина счастливое платье,
все так же горяч её взор, устремленный в века...
Ты наша сестра, мы твои непутёвые братья,
и трудно поверить, что жизнь коротка.
А разве ты нам обещала чертоги златые?
Мы сами себе их рисуем, пока молодые,
мы сами себе сочиняем и песни и судьбы,
и горе тому, кто одёрнет не вовремя нас...
Ты наша сестра, мы твои торопливые судьи,
нам выпало счастье, да скрылось из глаз.
Когда бы любовь и надежду связать воедино,
какая бы (трудно поверить) возникла картина!
Какие бы нас миновали напрасные муки,
и только прекрасные муки глядели б с чела...
Ты наша сестра. Что ж так долго мы были в разлуке?
Нас юность сводила, да старость свела.
З НАДІЄЮ ЗНОВ Я ЗУСТРІВСЯ (вільний переклад П.Голубкова)
З надією знов я зустрівся – приємно. До речі,
Вона проживає все там же - то я був далече.
Та ж сукня з попліну, щаслива, в моєї подруги
І погляд, так само спрямований у майбуття...
Ти наша сестра, ми брати всі твої недолугі,
Не віриться, що так коротке життя.
А ти золоті нам чертоги хіба обіцяла?
Ми, молоді поки були, їх самі малювали,
Самі і пісні собі й долі вигадують люди,
І горе тому, хто не вчасно притримає нас...
Ти наша сестра, ми квапливі твої лише судді,
Нам випало щастя, й пішло водночас.
Любов і надію зв'язати би нам воєдино -
Яка б (не повірити) виникла дивна картина!
Які б обминули тривалі та марні нас муки,
І тільки прекрасні дивилися б муки з чола ...
Ти наша сестра. Що ж так довго була в нас розлука?
Нас зводила юність, та старість звела.
Свидетельство о публикации №113031404163