Мене, колись, почує синє небо.
Не марними сотні зусиль були тоді.
Ти плачеш на плечі моїм: так треба.
І таєш, сяйвом сонця у воді.
Зливаючись у танці - "дикі звіри "
Розпалюєм вогонь палких ночей.
Під владою кохання та довіри
Дарую полум'я неначе Прометей
Всі сльози щастя – позбираєм,
Бо то життя, таке воно, як є.
I кожен день, кудись, ми поспішаєш,
Шляхи шукаєм до самих себе.
Ти знову хмуриш свої брови,
Так вмієш, люба, тільки ти.
Надіти на лице суворість, мовби,
Розводиш на віка мости.
Та в очі зазирнеш ти мої,
Почуєш голос ніжний мій.
І падуть самі стіни Трої,
Бо знаєш, що я тільки твій!
Руно шукати нам не треба,
«Арго» відплив від берегів.
Зірвиголових прийме небо,
За жадібність - кара богів.
Мене, колись, почує синє небо.
Розтанеш, сяйвом сонця у воді.
Смієшся, на плечі моїм, так треба.
Ми будем вічно молоді!
......................
Моей любимой Сашке)
Ми будем вiчно молодi
© Copyright: Шустов Роман, 2013
Свидетельство о публикации №113031401574
Свидетельство о публикации №113031401574
Рецензии