Вона була вірним стражем
І Ангелом-охоронцем,
Тримала редути, до сказу,
Вкривала від Вітру і Сонця.
Життя на долоні поклала,
З довірливістю простягнула.
Чи, може, колись жалкувала?
– Ні разу не дорікнула.
Вона турбувалась, як мати
За найдорожчу дитину.
У неї бували свята,
Бували щасливі години:
Коли, не у неї, – у нього
Складались дні в перемоги,
Коли до нових здобутків
Йому вистелялись дороги.
Вона на Землю спустилась,
Щоб бути відданим стражем,
Прийняв, як належне, вірність…
На Небо подалися разом.
11.03.2013
Вона була вiрним стражем
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113031411393
Свидетельство о публикации №113031411393
Рецензии