А хвилі розбиваються об скелі,
Бентежно все літають чайки.
І не хвилюють їх проблеми,
Які турбують мене зранку.
Я йду. Куди і сам не знаю,
Чого шукаю в світі: ані тепла, ні раю.
Ми вже не ті колись маленькі діти,
Я все дивлюсь, яке коротке життя хвилі,
І сам задумуюсь на мить.
Я вдячний маю бути близьким, родині,
Що їхнє серце за мене ще болить.
Вже зовсім хвиль нема на морі,
Куди я йду - я вже забув.
Бліде обличчя й руки чорні,
Й на скелі напис "Я тут був".
07.06.2012
А хвилi розбиваються об скелi
© Copyright: Алла Ложкова, 2013
Свидетельство о публикации №113031410129
Свидетельство о публикации №113031410129
Рецензии