А де чорнило
Звідки чорнило
яке б написало
-- в серці моєму,
про те, що я чую,
коли чую:
"Я отой старий віз,
що нікуди не їду,
бо вже розсипаюсь"
-- як крихіт,
під вітрилом, сліз.
Зростає загроза,
Новинок в порозі нема.
Із приходом зими,
Все жовтіє навколо
-- один непокій...
Й куди не поглянеш
Повсюду журба!
Дитячий садочок,
давно розпустили...
Навіть дітей не знайшлося
-- Куди їх поділи?
Гілочки розпалися
тоді як сосневого корня,
під заливні дощі,
затопили на водневої бомби дні.
Та й лишитись ніхто не бажає,
щоб розвіяти чутки
про те що я чув...
Та й чорнила немає
щоб хтось записавби -- Те все
що минуло... Та і я вже й забув!
А де чорнило
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113031306398
Свидетельство о публикации №113031306398
Рецензии