І дзвіниця захрипла на рання від пізніх дощів.
Чорнобривна печаль пелюстки недопалені губить.
За один телефонний дзвінок білий день почорнів...
....Він не любить тебе, мудра жінко,
Не любить. Не любить...
Відійшли всі плачі. Ти по нотах збираєш слова.
Осінь дихає в руки міцним перегаром готелів.
І слова, як по вервиці, лізуть у мозок – Сама....
Він не хоче твоєї холодної, жінко, постелі...
Крила спину натерли. В кімнаті вовтузиться мати.
Чорні краплі, як груші схололі, прокрапали дзвінко...
Пів на другу пробило, а ти все боїшся лягати...
...Це іще одна осінь минула, маленька жінко...
1993 рік
Маленька Жiнка
© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113031304046
Свидетельство о публикации №113031304046
Рецензии
дивотвір у Вас вийшов, і це ще тому двадцять років? якою ж є зараз мудрість і вміння Ваші? якою складалася Доля тої, Маленької...
(тепер проти ночі маю сон гнати - читати Вас бажання вабить)
Анастасий Руликовский 01.07.2013 00:47 • Заявить о нарушении
(тепер проти ночі маю сон гнати - читати Вас бажання вабить)
Анастасий Руликовский 01.07.2013 00:47 • Заявить о нарушении
Дякую, світлий пане!
Мудрість моя зараз стала трохи іронічнішою, і через терни до зірок вона вчиться знаходити спокій та гармонію у цьому найкращому зі світів)))
з теплом,
Ганна Осадко 02.07.2013 20:11 Заявить о нарушении
Мудрість моя зараз стала трохи іронічнішою, і через терни до зірок вона вчиться знаходити спокій та гармонію у цьому найкращому зі світів)))
з теплом,
Ганна Осадко 02.07.2013 20:11 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.