В байдужій вселюдській пустелі
Самотньо віка доживаю,
У сірій коморі-оселі
В хворобах від болю страждаю.
В байдужій пустелі сконаю
І спрагла душа заніміє,
Вернути як юність не знаю,
Зробить це ніхто не зуміє.
Все ж хочеться роки вернути,
У юності трохи пожити,
Самотність назовсім забути,
Кохати і вірно любити.
Ці мрії уже не здійсняться,
Прожите не можна підправить,
Над ним можна плакать й сміяться,
Нічого не можна добавить.
В байдужій вселюдській пустелі
В хворобах віка доживаю,
У сірій коморі-оселі
Самотньо у горі страждаю.
23. 03. 99
В пустелi
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113031301879
Свидетельство о публикации №113031301879
Рецензии