Там степ неозорий...
За обрій далеко сяга.
Там сонце вечірнє спускається низько,
В пухову перину ляга.
Там перепел блудить у травах високих
І все закликає заснуть.
Там зорі у небі такі ясноокі,
Чумацький указують путь.
А досвіток! Боже, там стільки роси -
Пташина нап’ється доволі.
Там чується зранку передзвін коси,
Там вітер гуляє на волі.
Поля там безмежні хлібами шумлять,
Село над Ореллю приткнулось.
Там батьківська хата, родина моя,
Дитинство моє там минуло.
Свидетельство о публикации №113031203223
Людмила Юферова 22.03.2013 18:41 Заявить о нарушении
Наталья Сытник 22.03.2013 19:44 Заявить о нарушении