Ми прощаeмось з легким сумом
З легким щемом ідемо геть,
Залишаючи нездійсненне,
Наболілим наповнені вщерть.
Ми прощаємось на світанні,
Серед білого дня, вночі,
Як молитву, або прохання
Промовляючи «Відпусти».
Ми прощаємось не надовго,
Не назавжди, а лиш на мить.
Та чому ж так у грудях тисне,
Чи легенько-легенько болить?
Ми прощаємось й незворушно,
Як у кригу вбрана ріка,
Застигаємо, щоб відчути,
Як до нас промовляє Душа.
12.03.2013
Свидетельство о публикации №113031211070