Байка 2

Розмовляли між собою Заєць і Лисиця.
- Ще такого не було, оце б подивиться
На ту сцену,- каже Заєць і собі сміється,
-Коли оса мов боксер із бджолою б’ється.
Та все за той мед, чи його так мало?
Вже б ділилися, чи що? Разом же збирали.
А Лисиця каже:
- Що ти розумієш? Ти ж стояти на своєму все одно не вмієш.
- Хіба ти ділив би моркву як самому мало?
- Чи ділився б ти зі мною хоч й допомагала б?
- Ну звичайно поділивсь би, ти ж допомагала,
Щоб дістати тую моркву силу прикладала.
Подивилася Лисиця Зайцеві у вічі,
- Правду мені говорили , що пишатись нічим.
Якби я була бджолою теж з осою билась би,
Я б за ту краплину меду точно удавилась би.
У наш час про себе думать тільки но і треба,
Бийсь за нірку як не хочеш спати просто неба
І не думай ти за друга , як самому мало.
Ось так Заєць і живу , так навчила мама.
Заєць вислухав Лисицю , похитав лиш головою.
Каже:
- Треба всім ділиться , щоб ділились і з тобою.
Вся мораль у думці Зайця , який правильно гадає,
Будуть з тим усі ділиться , хто усім допомагає !!!