Нічого путнього не може бути,
бо ми є підневільні люди.
Ми українці, ми раби,
віками нам товкли лоби
І змусили колінчить всюди.
Ми хочем волі та невільні,
давно невільні душі в нас.
Гуртом могли б ми бути сильні,
та хто ж збере до гурту нас?
Нам кинуть копійчину, раді!
Готові з’їсти за той гріш
Сусіда, батька, матір, брата,
як пацюки, то сміх і гріх.
Ще пройде час, ой, як багато
років спливе у небуття.
Лише тоді ми зможем мати
справжнісіньке нове життя.
Нiчого путнього не може бути...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113031104634
Свидетельство о публикации №113031104634
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.