Iду внеред

Iду вперед i днi i ночi,
Блукаю, плачу i смiюсь,
Iдуть зi мною всi охочi,
Не боячись що я зiб`юсь.

Дорога наша -  кручi й схили,
Лиш зiрка сяє в далинi,
Ми ноги в кров давно вже збили,
Та далі йдем, не кажем нi.

Бо зiрка та веде в майбутнє,
В щасливе, праведне життя,
Голодне горе там вiдсутнє,
Не плаче мати i дитя.

Ми вже пройшли чимало шляху,
Десь там за нами дiти йдуть,
Всi без вагань, без тiнi страху
Долають свiй життєвий путь.

Хтось виставля себе гетьманом,
Береться всiх вперед вести,
А сам зникає за туманом,
Лишає нас в пiтьмi брести.

Були червонi комунiсти,
До раю торували путь,
Та не було що пити й їсти,
Прийшлося нам про них забуть.

Брехливих слухаєм пророкiв,
Безмежно вiримо у них,
Вже змарнували стiльки рокiв,
Нестатки ж косять нас, нiмих.

Ми йдем вперед i днi i ночi,
Блукаєм, плачем смiючись,
Вiд гiрких слiз всихають очi,
Та з нас нiхто ще не спинивсь.
18.11.99