Ось вже скоро
Вкриють землю холоднi снiги
I просохнуть солонiї сльози
Вiд страшної, сумної нудьги.
Будуть клопоти, буде робота
I про себе забудеш ти знов,
А на дачi, як прийде субота,
Будеш руки збивати у кров.
Будеш знов хвилюватись за сина,
За онука, який ще малий,
Вiд роботи болiтиме спина,
Буде настрiй у тебе презлий.
Ось на пенсiю скоро ти пiдеш,
Буде час щоб для себе пожить,
Ти нарештi життя своє змiниш,
Будеш баню щоденно топить.
07.11.99
Свидетельство о публикации №113031101931