Тополя

Я бачила тебе,
Мене не бачив ти...
Ось так буває, не повіриш,
Що ніби разом, але поодинці,
Ти дякуєш долі і кожній хвилинці,
Що в серці любов захотіла рости...
Посіяла її я, сльозами поливала,
Як зернятко маленьке від всіх уберігала...
І виросла тополя: струнка з корінням сильним,
Жила і зеленіла на цьому світі вільнім...
Я бачила тебе,
Мене не бачив ти..
Ось так буває, не повіриш,
Тополя не зелена,
А з жовтими листками,
Коріння вже не те...
Навіщо ж ти, мій любий,
Зламав її скажи?!
Вона ж хотіла жити!
Тепер, що говорити,
Нема її на світі, нема і не росте....
***
Я видела тебя,
Меня не видел ты...
Вот так бывает, не поверишь,
Ты вроде бы рядом, но порознь,
Благодаришь судьбу и каждую минуту,
Что в сердце любовь захотела расти,
Посеяла ее я, слезами поливала,
Как зернышко от всех я сохраняла...
И вырос тополь:высокий и красивый,
Был с сильными корнями,листами до небес...
Я видела тебя,
Меня не видел ты,
Вот так бывает, не поверишь,
А тополь не зеленый, а с желтыми листами
И корни уж не те...
Зачем же ты, мой милый, сломал его скажи?
Он жить хотел!
Теперь, что говорить,
Уж нет его на свете,он просто не растет...