Коханка
Усім вітрам дарована княгине!
Вночі - жага, примара зранку,
Дивись, як я в твоїх обіймах гину!
Дивись, як плавлюсь я від поцілунків,
Тобою згублених в польоті мимоволі…
Тих поцілунків, що вогненні візерунки
Лишають на моїй шовковій долі.
Поезіє! Спокуснице мінлива!
Натхненна фурія, палаюча в любові!
Твоє кохання й нестійке й зрадливе,
Та все ж благанне, мов повітря волі.
Поезіє! Мільйон облич в тобі!
Любов твоя занадто небезпечна:
Являєшся то шльондрою в огні,
То недоторкано сховаєш ніжні плечі.
О дивні ревнощі, що серце розривають!
Ти не моя й моєю ті не будеш…
Майстерніші від мене вміло грають
В твої шалені ігри. Їх ти любиш.
Поезіє! Моя палка коханко!
Зеленоока збочена вогненна!
Як я незграба, нащо ж дозволяєш
Торкатись свого тіла, свого неба?..
Свидетельство о публикации №113031002818