Нуль
Це теж складова механізму:
Сперечатись про вічні дилеми,
Хвалитися атеїзмом.
Ми - сумне покоління. Наскрізь
Проштамповані особистості,
І життів наших виявить зріз:
Вчинкам не вистачало міцності.
Висимо на сумнівних гаках,
А бажаєм весь світ тримати.
Наші рани - всього лише страх.
Не поранення - тільки стигмати.
Наш власний мізерний зріст
Видається таким важливим,
Що вже маєм нестачу місць,
В списках всіх, хто вважається дивом.
Ми танцюєм про щось дуже значиме,
Пишем тисячі мемуарів,
Жалюгідні мільйони із власним баченням,
Поголівно всі індивідууми, всі ідеали.
Свидетельство о публикации №113031002777