Не згасне спомин
У стареньких чоботях,
І повільно піде
по подвір'ю в турботах .
Заблукає в думки
ніжне перше кохання,
І на згадку прийде
знов любов до світання.
Як давно то було…
Чи й було взагалі?
Вже не видно слідів
у осінній ріллі…
І калина любові
рясно гронами родить,
А у серці щемить –
все так швидко проходить.
Як гадалось – не сталось.
Нічия в тім провина.
Давно в кожного є
вже й своя « половина ».
Скресне крига в річках
в березневі потоки,
Та не згасне в душі
те кохання крізь рОки…
11.03.2013
Свидетельство о публикации №113031002352
Лариса Рындова 06.04.2013 10:13 Заявить о нарушении