ВИШНІ
У баби Кайтанихи вишні
В селі найрясніші, найвищі.
Погляньте, он там, невисоко,
Плоди аж чорніють від соку.
Не стійте же, як істукани.
Підскочте, - i ви на паркані.
Тут зручно залазити в сад.
Ще легше - втікати назад.
I поки ще баба не вийшла
З березовим прутом в руці,
Малята на бабині вишні
Злітались, немов горобці.
Кайтаниха, ніби й не знала,
Що ми в неї ягоди крали.
Їх мудра бабуся навмисно
Принесла для нас повну миску.
Вони, мов червоне намисто,
На сонці сіяли вогнисто.
"Вгощайтеся, діти, будь ласка".
I нам розхотілося красти.
Я згадую роки колишні,
Й спокою ніяк не знайду.
Бо все ж найсолодшії вишні
Лишились у баби в саду.
***
© Copyright: Анатолий Порхун, 2013
Свидетельство о публикации №113031001093
Свидетельство о публикации №113031001093
Рецензии
Интересное стихотворение. Хороший слог. Нельзя упустить мелочей в задуманном сюжете.
Татьяна Блэк 2 21.10.2016 19:49 • Заявить о нарушении
Татьяна Блэк 2 21.10.2016 19:49 • Заявить о нарушении