***

"В повені днів світанкових
Сонячних спогадів рій…
Часто пригадую школу.
Низько вклоняюся їй."

Анатолій Рибачок, "Моя школа"

"Як гордо в різні року пори
Сім’я цих велетнів стоїть!...
Тютюніківські осокори,
Ростіть ще декілька століть!"

Федір Шевчук, "Тютюніківські осокори"

Вірші із збірки "Тютюніківські осокори"

Усі стежки ведуть до школи
Чомусь у нашому селі,
Де древні сиві осокори
Стрічають всіх, як вчителі.

І, хоч ми вивчились давно,
Хвилює все ж шкільний дзвінок.
І будить спогади далекі
Про перші кроки, перші злети.

Серед дерев, так серцю милих,
Ми помічаєм свіжі спили
Й рахуєм з болем кільця років.
Ми пам’ятаєм їх уроки.

Біля цієї сокорини
Колись ми вперше закурили.
Біля ялинки – цілувались…
Спасибо їм, що нас ховали.

Ми разом з ними в жмурки грали.
Їм таємниці довіряли
І вирізали на корі -
Нехай пробачать дітворі.



А після випускної бали
До ранку з ними вальсували.
Вони нам вслід схрестили віти,
Щоб не пропали ми у світі.

Тут вміють слухати й прощати.
Лікують тут сердечні рани.
Сюди ми ходим причащатись
І сповідатись, як до храму…

Усі стежки ведуть до школи
В моєму рідному селі,
Щоб вчителям і осокорам
Ми поклонялись до землі.