ДІДОВА КРИНИЦЯ
"Висиха душі криниця,
І життя як не було,
Якщо раз чи два на місяць
Не поїду у село."
(А.Демиденко)
У верболозі за селом
Пробилось чудо-джерело.
А дід Петро там пас теличку,
То й зразу ж викопав криничку.
Як поцілуєш джерело, -
Так втоми ніби й не було.
І діду за джерельну вдачу
Уся громада була вдячна.
Я теж там пив цілющу воду:
Смачна й холодна — зуби зводить.
І загадав: колись приїду,
Щоб теж подякувати діду
Пройшли роки, я взяв відпустку.
Не стало діда — в серці пустка.
Ніхто не знає, як те сталось,
Щo й джерело його пропало.
Все рідше їжджу у село.
Стежки дитинства замело.
І все частіше стала сниться
Чомусь та дідова криниця.
Душа замулилась до дна.
І в тому лиш моя вина,
Бо треба чистити ретельно
Душі криницю, як джерельню.
***
© Copyright: Анатолий Порхун, 2013
Свидетельство о публикации №113031001056
Свидетельство о публикации №113031001056
Рецензии