Заметiль
Заметіль на серці, заметіль.
І нема моєї тут вини -
Серця жар тамується, чи - біль?
Замело коханої сліди:
Срібні плеса, сріблені мости...
І живу в передчутті біди,
Що згубив, того не віднайти?
Ой, весну примхливою назву -
Заметіль в природі, заметіль...
Вже не тільки в серці - наяву
В'ють сніжинки музику сумну.
Свидетельство о публикации №113030909093
Солов`їний щебіт, шум дубів.
Не лікує серця рани сіль,
Чи такого хто бажав, хотів?
Знов не має спокою від гав,-
Не такі яскраві зірочки...
Я провину у собі шукав.
Смутку вечір... Мерехтять свічки.
І нема на світі тих музик,
Щоб міняли сум ще й на добро,
І від того мали радість, зиск.
Досить суму,- може краще про...
Про любовь, як зацвітуть сади,
І про серця жар,щоб на яву...
Я знайду стежки де ходиш ти.
Відгукнись. Тебе я серцем зву.(експромт)
Людмила Журавская 14.03.2013 23:33 Заявить о нарушении
Мыкола Ковальчук 14.03.2013 22:33 Заявить о нарушении